Вважається, що повне знищення тіла під час його спалення суперечить вченню про Воскресіння з мертвих. І річ тут не в тім, що Господь не може воскресити з пороху – вважається, що Бог відновить тіло з будь-якої стихії: на думку церкви, люди мають належно поставитися до останків покійного.

Під час кремації також виділяються інші шкідливі хімічні речовини – наприклад, ртуть (у зубних пломбах). Токсична ртуть може повертатися на Землю, перетворюючись на високотоксичну метилртуть і забруднюючи різні продукти харчування.

Відповідно до хартії синоду, нормою вважається віддання тіла покійного землі. До факту кремації РПЦ (Російська Православна церква) ставиться “з поблажливістю”. Іншими словами, вона не заохочує, але й не забороняє її. Представники Православної Церкви стверджують, що кремація не є гріхом.

У християнстві кремація вважалася ознакою язичництва. Тому з поширенням християнства вона поступилася місцем похованню в землю.