нібито кричать “гірко”, щоб не наврочити солодкість кохання, або щоб потім стало солодко; нібито раніше весілля проводили на горі, звідси й пішло слово “гірко”; нібито згадують щасливе свято Червона Гірка; нібито спершу наречені або гості пили горілку (“гірку”, “горилку”), тому так і говорять.

Версії – чому потрібно кричати “Гірко!” Після їх проголошення молоді цілувалися, адже вважалося, що щирий поцілунок очищає вино і робить його солодшим. Далі ці слова трансформувалися в крик “Гірко!”, коли замість вина на столах часто стала фігурувати горілка.

“Гірко, примовляють за весільним столом, про вино, підсолодити треба, і молоді повинні поцілуватися”, – писав у XIX столітті збирач російського фольклору Володимир Даль. Деякі дослідники пов’язують цей звичай зі словом “гірка” і катанням “молодят” із крижаної гори на Масляну.

Інше слово Найпростіший спосіб піти від традиції, проте її зберігши, – це кричати якесь інше слово. Наприклад, “Ура!”, “Шайбу!”, “Жарко!” або що-небудь ще – на що у гостей вистачить фантазії.