Володимир Іванович Даль (10 [22] листопада 1801 – 22 вересня [4 жовтня] 1872) – російський письменник, етнограф і лексикограф, збирач фольклору, військовий лікар. Найбільшу славу приніс йому неперевершений за обсягом “Толковый словарь живого великорусского языка” , на складання якого пішло 53 роки.

У Хівінському поході 1839-1840 років, крім виконання основних своїх обов’язків при губернаторі, Даль збирав географічні та етнографічні відомості про Середню Азію, лікував поранених і навіть винайшов підвісне ліжко для перевезення хворих на верблюдах.

З 1833 до 1859 року Даль служив в Оренбурзі, а потім у Петербурзі та Нижньому Новгороді. Під час служби в Оренбурзі Володимир Іванович збирав етнографічні матеріали, створив колекцію флори і фауни Оренбурзького краю, написав два підручники – “Ботаніка” і “Зоологія”.

Даль, за його спогадами, відповів Пушкіну тим самим: він “… побратався з ним уже не для тутешнього світу”. Поет, який помирав, передав Далю свій золотий перстень зі смарагдом (він вважав його талісманом!) зі словами: “Даль, візьми на пам’ять”.