Стан військових формувань (військ, сил), що дає їм змогу успішно вести бойові дії та реалізувати наявні бойові можливості (попередня готовність до виконання бойових завдань); визначальний елемент бойової готовності, основна її складова.

При цьому вважається, що частина або з’єднання частково втрачають бойову спроможність за втрат в особовому складі та бойовій техніці до 50-60 % і збереженні управління; порушення управління військами та вихід з ладу понад 50-60 % сил і засобів призводять до повної втрати боєздатності.

При цьому органи управління і війська підтримуються в готовності до виконання заходів щодо приведення у вищі ступені бойової готовності: “Підвищена”, “Воєнна небезпека”, “Повна”. З наростанням загрози війни ступінь БГ підвищується, шляхом виконання комплексу організаційних, мобілізаційних, технічних тощо.

Наприклад, у ЗС СРСР існувало 4 ступені бойової готовності: Постійна – являла собою звичайне повсякденне функціонування військових частин і з’єднань у мирний час, зайнятих бойовою підготовкою та організацією безпосередньої охорони, гарнізонної та вартової служби.