У процесі еволюції верблюди максимально скоротили витрату води і приплив тепла. Щільна шерсть не пропускає гаряче повітря до шкіри: теплоізоляції сприяють порожнисті усередині шерстинки, а також оптимальний розподіл остьового волосся і підшерстя.

Відома також здатність верблюда до терморегуляції. На відміну від інших ссавців, верблюд починає пітніти, тільки якщо температура його тіла сягає +41 °C і подальше її підвищення стає вже небезпечним для життя. Вночі ж температура тіла верблюда може опускатися до +34 °C.

Верблюди можуть витримувати мороз д о-30 градусів, значно знижуючи температуру свого тіла, а вдень за +44 градуси завдяки густій шерсті температура тіла піднімається дуже повільно, тому верблюд не пітніє і не втрачає цінну рідину.

Щойно верблюд набере вагу, якої бракує, горб знову набуде форми. Але чому жир зберігається саме в горбі, а не де-небудь ще? Вся справа в тому, що жир виступає в ролі ізоляційного матеріалу, що запобігає втраті тепла. Горби служать своєрідним природним “дахом”, що захищає спину верблюда від палючого сонця.