Природне явище грози є лейтмотивом в однойменному творі Островського. Гроза символізує Божий Суд для забобонних людей. У більш абстрактному ключі, гроза – символ переломної епохи, загибелі старого порядку і зародження нового.

На мою думку, цю п’єсу названо драмою, а не трагедією, тому що Катерина, потонувши у Волзі, знайшла спокій, який вона собі й бажала. Для неї померти було зовсім не страшно. Вона про це сама марила у своїх мріях. Вона мріяла про її власний похорон, квіточки на її труні.

Можна сказати, що ця блискавка "промовиста". Власне сама гроза стала предметом розмови мешканців містечка. Гроза символізує сум’яття в душі головної героїні, тобто Катерини. Саме гроза посилює її муки.