Спочатку гарем призначався для утримання рабинь, оскільки в дружини брали дочок християнських правителів із сусідніх держав. Але після правління Баязида II (1481-1512) ця традиція змінилася, і дружин султани стали вибирати з мешканок гарему. Безумовно, головним гостем гарему був султан.

По суті гарем являв собою жіночу половину будинку, де жінки вели повсякденний спосіб життя, не перетинаючись при цьому з чужими чоловіками – винятком були лише близькі родичі. Всупереч поширеній думці гареми існували не тільки у східних мусульман, а й у різних культурах у різні періоди часу.

Потрапляючи в гарем, дівчата отримували інше ім’я. Обираючи наложницю на ніч, султан надсилав їй подарунок (часто – шаль або перстень). Після цього її відправляли в лазню, одягали в гарний одяг і відправляли до дверей спальні султана, де вона чекала поки султан не ляже в ліжко.

Також перед таїнством (а про інтим із султаном кожна попереджалася заздалегідь, тож час на підготовку був) наложниці використовували кедрову, а також оливкову олії для обробки вагіни. Дехто використовував щось, схоже на тампони, з м’якоті бавовни та граната, просочені різними відварами трав і кори дерев.