ΔA_зовні = σΔS . Коефіцієнт σ називається коефіцієнтом поверхневого натягу (σ > 0). Таким чином, коефіцієнт поверхневого натягу дорівнює роботі, необхідній для збільшення площі поверхні рідини за постійної температури на одиницю.

Коефіцієнт поверхневого натягу – відношення модуля F сили поверхневого натягу, що діє на межу поверхневого шару L, до цієї довжини – є величина постійна, яка не залежить від довжини L. Цю величину називають коефіцієнтом поверхневого натягу і позначають буквою s (сигма). Вона знаходиться з формули F=sL.

– сила, що припадає на одиницю довжини контуру – називається коефіцієнтом поверхневого натягу. У СІ він вимірюється в ньютонах на метр. Але правильніше дати визначення поверхневому натягу, як енергії в джоулях на розрив одиниці поверхні (м²).

Коефіцієнт поверхневого натягу – це фізична величина, яка характеризує дану рідину і чисельно дорівнює відношенню поверхневої енергії до площі вільної поверхні рідини.