Глухий композитор Бетховен почав глухнути у віці 27 років. Хвороба розвивалася протягом двох десятиліть і повністю позбавила композитора слуху до 48 років. Новітні дослідження доводять, що причиною стало захворювання на висипний тиф – поширену за часів Бетховена інфекцію, яку часто переносять щури.

Якийсь час Бетховен слухав музику через тростину – він притуляв її до деки фортепіано, а інший кінець затискав у роті. Звуки від корпусу фортепіано через паличку або тростину передавалися зубам композитора, через них щелепам, потім кісткам черепа. Далі від кісток черепа звукові вібрації передавалися у внутрішнє вухо.

Слух Бетховена поступово погіршувався і з часом пропав зовсім. На прем’єрі Симфонії № 9, що відбулася 1824 року, коли композитору було 54 роки, він не чув нічого. Серед причин глухоти композитора називали сифіліс, отруєння, тиф і навіть звичку занурювати голову в холодну воду, щоб підбадьоритися.

Людвіг ван Бетховен почав втрачати слух у віці 26 років, і на момент написання останніх великих творів був уже геть глухий – цей факт вважається доведеним і незаперечним.