Страва з’явилася в Росії приблизно в XIV-XV століттях, солянкою тоді назвали густий суп, який зазвичай варили на рибному бульйоні з гострими приправами. Пізніше з’явилися й інші варіанти: м’ясний або грибний; лише одне залишилося незмінним – наваристість бульйону, гострий солоно-кислуватий смак і сильний аромат приправ.

Хто саме придумав рецепт солянки – невідомо, адже це точно був не шеф-кухар. Найімовірніше, рецепт збірної солянки придумали дружини сільських роботяг, яким доводилося відпоювати своїх чоловіків після гулянок.

Є й така думка: солянка – суп, а селянка – страва на пательні з капусти і м’яса або риби. У все це з “сәлянкою” додають плутанини й інші гастрономічні значення цих термінів. Селянка – рід яєчні (В. І.

Солянку люблять за її кислуватий смак, тому лимон у складі продуктів дуже важливий. Найкраще додавати сік лимона після додавання всіх основних інгредієнтів, але не швидше ніж за 10 хвилин до закінчення приготування.