Ожегова, виданому 1959 року, форми до́говор , договора́ визнаються допустимими, але позначені як розмовні. Отже, варіант договору́ можна вживати тільки в невимушеному усному спілкуванні. У решті випадків, а особливо в письмовому мовленні використовуйте літературну форму іменника – догово́ри .

Морфологічні та синтаксичні властивості

Догово́р (мн. ч. – догово́ри) – угода між собою двох або більше сторін (суб’єктів), з якого-небудь питання з метою встановлення, зміни або припинення правових відносин. Слугує джерелом зобов’язань, моральних або юридичних.