Істотну роль поняття діалектики відіграє у філософії Гегеля. Для нього діалектика – це такий перехід одного визначення в інше, в якому виявляється, що ці визначення однобічні й обмежені, тобто містять заперечення самих себе.

Діалектика, згідно з Гегелем, – "рушійна душа всякого наукового розгортання думки і є єдиним принципом, який вносить у зміст науки іманентний зв’язок і необхідність". Наш світ не кінцевий: він постійно розвивається, прагне до самопізнання.

Філософія Гегеля являє собою систему діалектичного ідеалізму. Вихідним пунктом філософії Гегеля є положення про збіг буття і мислення; це означає, що мислення, з погляду Гегеля, становить внутрішню сутність усіх речей.

Діалектика Гегеля – коротко Абсолютна ідея, що здійснюється у світі, не є нерухомою, спокійною субстанцією, а є початком, який вічно живий і розвивається. Абсолютне є діалектичний процес, усе дійсне – зображення цього процесу.