Даргінці сформувалися як окремий народ у 1-му тисячолітті до нашої ери в приморській і передгірській зонах від Махачкали до Дербента і в гірській частині, де вони і розселені нині.

За розподілом материнських гаплогрупп даргинці посідають проміжне становище між еталонними популяціями центральних/північних європейців і турків. Згідно з моделлю, що об’єднує генетичні та лінгвістичні дані, найближчими до даргинців народами є лезгини та аварці.

У Росії даргінською мовою володіють приблизно 485 500 осіб. Літературну даргінську мову викладають у більшості шкіл у традиційних районах проживання даргінців, однак лише обмежено використовують для спілкування між носіями різних даргінських мов, переважно північно-центральних.