Темпи перебігу хвороби та тривалість життя при ХЛЛ коливаються в широких межах – від 2-3 до 20-30 років. Повільний розвиток на початку хвороби – причина того, що у 70% пацієнтів із ХЛЛ діагностується під час аналізу крові, зробленого у зв’язку з іншими захворюваннями.

Після постановки діагнозу за відсутності лікування хворий у середньому живе 2-3 роки. Сучасні методи дають змогу довести виживаність пацієнтів із хронічним лейкозом до 80-85%. Найвищі шанси на одужання у дітей. Серед пацієнтів, старших за 65 років, частка вилікуваних становить 15-20%, проте це середні показники.

Тривалість життя залежить від форми захворювання: за гострого лімфобластного лейкозу вона становить 2-3 роки, а з мієлоїдною формою пацієнти живуть, у середньому, близько 6 років.

Хронічний лейкоз – форма раку крові, яка розвивається повільно, іноді протягом 15-20 років, і спостерігається частіше в пацієнтів похилого віку. Захворювання характеризується накопиченням лейкоцитів у крові та в кістковому мозку.