Тора, або П’ятикнижжя, – це перші п’ять книжок єврейської Біблії і, відповідно, Старого Заповіту християнської Біблії. До П’ятикнижжя входять книги “Буття” (єврейська назва Берешит, “На початку”), “Вихід” (Шмот, “Імена”), “Левит” (Вайікра, “І покликав”), “Числа” (Бе-мідбар, “У пустелі”) і “Повторення закону” (Деварім, “Слова”). Apr 4, 2005

То́ра (תּוֹרָה [ то́ра́ ]; букв. “вчення, закон”) – основна священна книга в іудаїзмі, сукупність єврейських законів і постанов, так зване “П’ятикнижжя Мойсеєве” – сувій із текстом П’ятикнижжя, який зберігають у синагозі як предмет релігійного культу іудеїв; у широкому розумінні, сукупність іудейського …

Про те, що неєврею заборонено вчити Тору, уперше згадується у Вавилонському Талмуді: Сказав рав Йоханан: “Неєврей, який навчає Тору, заслуговує на смерть, як сказано: “Вчення заповідав нам Моше, спадщина громади Яакова” (Дварим, 33:4) – це наша спадщина, а не їхня!” (Сангедрин, 59a.)

תַַּלְמוּד – “вчення”) – звід правових і релігійно-етичних положень іудаїзму, що охоплює Мішну і Гемару в їхній єдності; збірка унікальних творів, що виявляють композиційну єдність, яка містить дискусії, які велися протягом приблизно восьми століть закономірними вченими Ерец-Ісраель та Вавилонії, а також …