Репетилов сам собі дає яскраву характеристику : “Я жалюгідний, я смішний, я неук, я дурень” (IV, 4). Він порожній базіка і не може бути другом Чацького, тому що сам належить більше до фамусовського суспільства. Він отримує “промовисте” прізвище, утворене від латинського дієслова repetere, що означає “повторювати”.

У минулому Репетилов робив кар’єру чиновника ("служив по статській"), але зазнав невдачі: "… І я в чини б ліз, та невдачі зустрів, / Як, може бути, ніхто й ніколи; / По статській я служив, тоді…"

Образ Репетилова несе в собі сатиричну функцію, він виконує роль блазня. Його слова, як і він сам, не несуть нічого серйозного. Він з’являється на балу Фамусова й одразу ж стикається з Чацьким, і між ними починається діалог. Репетилов занадто багато говорить – він марнослав.