У буддійській традиції свастика символізує стопи або сліди Будди. Його часто поміщають на початку та наприкінці написів.

Буддисти зображують свастику на грудях Будди як символ серця і знак правителя світу – чакравартіна, а також закону Будди, якому підвладне все суще. Вона вказує вхід до печерних храмів і прикрашає покривала, в які загортають своїх мертвих тибетці.

Манджі (卍) – також відомий як символ свастики, є давньою релігійною іконою в культурах Євразії. Його використовували як символ божественності і духовності в індійських релігіях, включно з індуїзмом, буддизмом і джайнізмом.

Слово “свастика” походить від санскритського “svastika”, що означає “щастя” або “благоденство”. Мотив малюнка (хрест із загнутими кінцями) імовірно вперше з’явився в Євразії за часів неоліту і, можливо, символізував собою рух сонця по небу.