Характерними для російських казок є короткі й усічені форми прикметників: червоне сонце; буйну голову повісив; – і дієслів: хвать замість схопив, підь замість піди. Важливою особливістю народного духовного життя є – соборність, вона знаходить своє відображення і в казках. Праця виступає не як повинність, а як свято.

Звичайно ж головна відмінність звичайної казки від народної це сюжетна лінія. У народних творах сюжет пишеться за традиційною схемою. А ось письменник літературної казки може змінювати хід своїх думок і ставити їх у будь-якому порядку.

Казку характеризує відсутність претензій на історичність оповіді, неприхована вигаданість сюжету. Казка фольклорна – епічний жанр письмової та усної народної творчості: прозаїчна усна розповідь про вигадані події у фольклорі різних народів.

Народна казка відрізняється від літературної тим, що в ній не може бути автора, що всі характеристики героїв є усталеними, часто переходять із казки в казку (добрий молодець, красуня дівчина, прекрасна царівна, зла чаклунка або Бага-яга).