Назва “шипшина” та варіанти “шипок”, “шипиця”, “шипець”, “шипичник”, “шипишник”, “шиповий цвіт”, “шупшина” походять від незбереженого прикметника *шипов’яний, утвореного від праслав. *šipъ – шип – “стріла, вістря, колючка”, і не має надійної етимології.

У слов’янських народів шипшина – символ здоров’я, добробуту, краси, молодості та любові. У християнстві – вона один із символів тернового вінця Ісуса. Тому серед рослин, які традиційно використовуються для святкових великодніх прикрас, присутні й гілки шипшини.

Дикоростучий чагарник шипшини має гнучке стебло, яке, залежно від зовнішніх умов, може сягати в довжину від 15 см до 10 метрів. Листя яскраво-зеленого кольору, овальної, загостреної із зовнішнього кінця форми, має зубчики по краю. Квіти рожевих відтінків, мають приємний аромат.