Витримка під час охолодження в цьому інтервалі температур не змінює положення точки початку мартенситного перетворення і під час подальшого охолодження стійкість аустеніту не відрізняється від звичайної. Ця обставина дає змогу проводити ступінчасте ізотермічне загартування.

Після загартування у швидкорізальній сталі зберігається велика кількість залишкового аустеніту (до 40%). Це знижує твердість сталі. Для розкладання залишкового аустеніту застосовують або обробку холодом з подальшим відпуском, або багаторазове відпущення.

Загартування сталі – термічна обробка, що містить нагрівання, витримку й охолодження. Процес спрямований на поліпшення механічних характеристик сталі, металів і сплавів. Загартування – вид термічної обробки, що складається з основних операцій – нагрівання до певної температури, витримки, швидкого охолодження.

Які сталі можна гартувати? Процедурам загартування і відпуску не піддається прокат і вироби з нього, виготовлені з маловуглецевих сталей типу 10, 20, 25. Цей вид термообробки ефективний для вуглецевих сталей (45, 50) та інструментальних, у яких у результаті твердість збільшується в три-чотири рази.