У ніч напередодні Івана Купали дівчата кидали вінки у воду і ворожили на судженого – такий обряд у деяких руських селищах називався “мовчазною водою”. Також деякі дівчата опускали на воду вінки із запаленими скіпками. Чий вінок пропливе найдовше, та й буде найщасливішою і обов’язково незабаром вийде заміж.

Плетіння вінка – одна з найромантичніших традицій свята Івана Купала. Цей звичай дуже давній і шанують його століттями. На вінках ворожать і визначають, яка буде доля в дівчини та коли вона вийде заміж. Однак, для того, щоб виконати таке ворожіння, спочатку потрібно вдало сплести віночок.

Вінок – ритуальний предмет, символіка якого пов’язана з магічним осмисленням кола. Вінок слугував одним з елементів символічного “весілля”, яке влаштовували для померлого. Вінок покладали на голову небіжчику або на кришку труни (або їх несли перед труною, залишали на могилі, прив’язували до хреста тощо).

Дівчата стрибають через вогонь, “щоб очистити себе і оберегти від немочей, псування, змов”, і щоб “русалки не нападали і не приходили протягом року”. Дівчину, яка не перестрибнула через багаття, називали відьмою (в.-слав., пол.); її обливали водою, шмагали кропивою, як таку, що не пройшла “очищення” купальським вогнем.