Прислівник – це самостійна незмінна частина мови, яка позначає ознаку дії або ознаку ознаки. Він відповідає на запитання “як?”, “де?”, “куди?”, “коли?”, “звідки?” … Ознака предмета – прислівник примикає до іменника:
- шлях (який?) напряму,
- сукня (яка?) навиворіт,
- яйце (яке?) некруто.
Збережена копія
Морфологічні ознаки Прислівники – незмінні слова: вони не відмінюються і не відмінюються, не мають закінчень, не змінюються за родами і числами. І тільки якісні прислівники, утворені від прикметників, мають ступені порівняння та форми суб’єктивної оцінки: тихо-тихіше, менш тихо, тихіше за всіх, тихесенько-тихонечко.
2. Класифікація прислівників
- 1) питальні: де, куди, коли, звідки, чому, навіщо, як;
- 2) відносні: ті самі, що й питальні, але у функції сполучникових слів;
- 3) визначальні: завжди, іноді, усюди, всюди, всюди, скрізь;
- 4) вказівні: тут, там, туди, сюди, тоді, потім, тому, тому, тому;