Іконостас (порівн. грец. εἰκονοστάσιον) – вівтарна перегородка, більш-менш суцільна, від північної до південної стін храму, що складається з одного або кількох рядів упорядковано розміщених ікон, що відокремлює у візантійському обряді вівтар від решти храмового приміщення.

Високий іконостас має 5 рядів (чинів) ікон і три брами, що ведуть у вівтар. Нижній ряд (чин) – називається місцевим. Головними вратами, розташованими в нижньому ряді навпроти Престолу, називаються Царські. Ліворуч і праворуч від них розташовані південні та північні дияконівські врата.

Оклади зустрічаються на православних іконах усіх країн, а також на низці католицьких ікон (наприклад, образи візантійського походження в католицьких храмах Італії, деякі центрально – і східноєвропейські ікони). Найбільші розкіш і розмах виробництва були властиві російським творам.

Найчастіше на триптихах зображено Пресвяту Богородицю (Богоматір), Ісуса Христа та Миколая Чудотворця – одного з найшанованіших святих, до якого звертаються в різних життєвих ситуаціях, він також є покровителем мандрівників (до яких можна зарахувати й автомобілістів).