Теза (ін. -грец. θεσις – “місце, положення”) – це висунуте опонентом точне судження, яке він обґрунтовує в процесі аргументації. Теза є головним структурним елементом аргументації і відповідає на запитання: що обґрунтовують.
Як докази допускаються:
- показання підозрюваного, обвинуваченого;
- показання потерпілого, свідка;
- висновок і показання експерта; 3.1) висновок і показання спеціаліста; (п. …
- речові докази ;
- протоколи слідчих і судових дій;
- інші документи.
Аргументація включає три взаємопов’язаних елементи: 1) теза – висунуте пропонентом судження, яке він обґрунтовує. Теза відповідає на запитання: що обґрунтовують?
1) Тезою називається судження або положення, істинність якого потрібно довести. Основна вимога, яка має висуватися до кожної тези, полягає в тому, щоб зміст доводжуваної тези був істинним, тобто відповідав об’єктивній дійсності.