Початковим місцем поселення слов’ян зазвичай вважають Прикарпаття, звідки вони поширилися на північ, південь і північний схід і розділилися на 3 групи: східних, або руських, західних (чехо-моравів, поляків і слов’ян полабських) і південних (болгар і сербів).

Слов’яни головним чином займалися землеробством. Одним з основних занять було скотарство (розведення коней, корів і свиней, овець). Також розвинені були ремесла (ковальство, ткацтво, гончарне ремесло, деревообробка). Великою підмогою були промисли: полювання, рибальство, бортництво, хутровий промисел.

Східні слов’яни заселили Східну Європу, західні – поляки, чехи, словаки – Центральну. До західних слов’ян відносять також полабські племена, названі так за річкою Лаба, або Ельба: лютичів, ободритів, лужичан. У Середньовіччі вони жили на узбережжі Балтійського моря і контролювали всі торгові шляхи в регіоні.