Самотність – стан самотньої людини. Стан і відчуття людини, яка перебуває в умовах реальної або уявної комунікативної ізоляції від інших людей, розриву соціальних зв’язків, відсутності значущого для неї спілкування.

Самотність – це відчуття того, що немає нікого, з ким можна було б поговорити або провести час. Самотність може переживатися, наприклад, як тривожний тиск у грудях, спустошеність або відкинутість – “я не належу до жодної групи”. Із самотністю пов’язані такі почуття і переживання: негідність

Як психогенний чинник самотність впливає на психіку людини і спричиняє появу гострих емоційних реакцій (зокрема обтяжливих переживань, тривожності, депресії, деперсоналізації, галюцинацій), зміну свідомості й самосвідомості, індивідуальних та особистісних особливостей людини.

Чому люди можуть відчувати себе самотніми Відчуття самотності настає в момент усвідомлення своєї окремішності, несхожості на інших, інакшості в дусі фрази: “Я не такий, як усі, ніхто не зможе мене зрозуміти”. Часто люди почуваються самотніми в сім’ї, тому що між членами існує емоційна дистанція.