До винаходу пластмас китовий вус застосовували під час шиття одягу (криноліни) і корсажної білизни як матеріал для елементів, що надають певної форми, наприклад, бюска. У результаті словосполучення “китовий вус” досі застосовується як синонім таких деталей, незалежно від матеріалу, з якого вони виготовлені.

Китоподібні були джерелом олії для освітлення, а також олії, яку використовували як мастило в поїздах. Китовий жир також використовували для опалення, варіння мила і виготовлення лакофарбових матеріалів. Це була справді універсальна сировина.

Внутрішній край і вершина кожної пластини розщеплені на тонкі й довгі щетинки, що утворюють подобу густого сита, або фільтра, який відціджує з води планктонних молюсків, ракоподібних і дрібних риб. На рилі є поодинокі волоски – вібриси, що служать для дотику.

Крім того, кити насичують воду біологічними відходами, багатими на азот і залізо, і таким чином стимулюють ріст фітопланктону. Він також корисний для абсорбції вуглекислого газу. Зростання біомаси фітопланктону на 1% еквівалентне посадці приблизно двох мільярдів дерев.