У 1908р. ліцензію на використання технології придбали у Росії. Так у Брянську виник перший російський завод штучного шиферу «Терофазерит». Він постачав покрівельними матеріалами Брянську, Смоленську, Калузьку, Київську та Гомельську губернії, за що був відзначений імператором Миколою II. Збережена копія

Шифер, що містить амфіболовий азбест, раніше використовувався в країнах ЄС і пізніше був заборонений через те, що амфіболовий азбест є канцерогеном.

Шифер – це саме покрівельний матеріал у вигляді хвилястих листів із хризотилцементу. Таку назву він отримав від природного сланцю. Слово “Шифер” походить від німецького слова “schiefer” – сланець. Сланець – шарувата гірська порода, що утворилася із глини за мільйони років високого тиску.