Сучасні тюркомовні народи широко поширені за межами їхнього історичного ареалу, переважна їхня більшість мешкає в Євразії, на територіях найрізноманітніших держав – від Центральної Азії (включно з Китаєм) і Далекого Сходу Росії і на захід – на Близькому Сході, Кавказі, у Східній і Південно-Східній Європі…

розселені в Росії, СНД, Туреччині, Китаї, Ірані та ін. державах. Тюрками є азербайджанці, алтайці, балкарці, башкири, гагаузи, долгани, казахи, каракалпаки, карачаївці, киргизи, кумики, ногайці, татари, телеути, тувинці, турки, туркмени, узбеки, уйгури, хакаси, чуваші, шорці, якути та ін.

Нині російські тюрки компактно проживають на території Північного Кавказу, Поволжя, Сибіру. Водночас, всупереч пантюркістському погляду на тюрків усього світу як на єдиний за мовою і походженням народ, саме так, наприклад, сприймають тюрків у Туреччині, навряд чи вони такими є.