Між хребцями лежать міжхребетні диски – “мішечки” з фіброзної тканини, заповнені схожою на гель м’якою речовиною. Міжхребцеві диски працюють як амортизатори: забезпечують хребту стійкість до навантажень і гнучкість.

У нормі, якщо дивитися збоку, хребетний стовп має S-подібну форму. Така форма забезпечує хребту додаткову амортизувальну функцію. При цьому шийний і поперековий відділи хребта являють собою дугу, звернену опуклою стороною вперед, а грудний відділ – дугу, звернену назад.

Хребет складається з ланцюжка з’єднаних між собою окремих кісточок, схожих на кільця з товстими стінками, – хребців. Він має форму накладеного “подвійного S”: у шийному та поперековому відділах він вигнутий уперед (лордоз), у грудній клітці та в ділянці крос-копчика назад (кіфоз).

“columna vertebralis”, синонім – хребетний стовп) складається з 32-33 хребців (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, з’єднаних у крижі, та 3-4 куприкових), між якими розташовано 23 міжхребцеві диски. Зв’язково-м’язовий апарат, міжхребцеві диски, суглоби з’єднують хребці між собою.