Трансцендентальний ідеалізм (нім. transzendentale Idealism) – у вченні Іммануїла Канта установка, що ототожнює і обмежує спостережувані речі феноменами свідомості. Основною передумовою цієї установки є відмінність між явищами як одиницями досвіду і речами в собі.

Суб’єктивний ідеалізм – група напрямів у філософії, представники яких заперечують існування незалежної від волі та свідомості суб’єкта реальності.

Кант відкидав догматичний спосіб пізнання і вважав, що натомість потрібно взяти за основу метод критичного філософствування, сутність якого полягає в дослідженні самого розуму, меж, яких може досягти розумом людина, і вивченні окремих способів людського пізнання.